Я пропоную Вам замислитися над словами: «Дитина (не) готова до школи». Яку дитину можна назвати готовою до навчання у школі?
З першим шкільним дзвоником у дитини починається нове життя, до якого їй треба бути психологічно готовою, а ще володіти побутовими навичками.
Психологічна готовність до навчання у школі не полягає в умінні читати й писати. Дітям до школи читання і письмо у кращому разі не шкодять, цифри й літери сприймаються ними як чергова частинка навколишнього світу, і діти швидко втрачають до них інтерес. Психологічна готовність до школи – вона демонструє, наскільки успішно дитина впорається з роллю школяра. Ця роль вимагає від першокласника певного рівня розвитку особистісних і вольових якостей, які лежать в основі цього показника. Без них дитина може втратити мотивацію, насилу розуміти шкільні предмети, їй буде складно розвиватися інтелектуально, спілкуватися з однолітками та вчителями.
Також головний пріоритет у питанні освіти дитини на етапі підготовки до школи, як і всього періоду дошкільного дитинства, має належати загальному розвитку дитини. Саме це забезпечує подальшу успішність навчання дитини у школі й означає, що дорослі повинні піклуватися насамперед про те, щоб у першокласників були сформовані загальні здібності та якості особистості, необхідні для здійснення принципово нової для них навчальної діяльності.
Серед головних складових поняття «готовність до школи» — розвиток допитливості й пізнавальної активності дитини, вміння самостійно думати і вирішувати прості розумові завдання.
Які компоненти психологічної готовності до навчання у школі?
Фізіологічна готовність означає достатній рівень розвитку психофізіологічних (рівень сформованості дрібної моторики), фізіологічних (ріст, вага, кількість постійних зубів) й анатомо-морфологічних функцій і структур дитячого організму, стан здоров’я (фізіологічна зрілість). Цей рівень повинен забезпечити витримування дитиною відповідних навантажень і стимулювати до подальшого розвитку.
Інтелектуальна готовність передбачає сформованість уваги, розвинену пам’ять, мислительні операції аналізу, синтезу, узагальнення. Вміння спостерігати, порівнювати, робити прості висновки. До 6-7 років дитина повинна знати свою адресу, назву міста, де мешкає, назву країни та її столицю; ім’я та по батькові батьків, де вони працюють. Повинна знати пори року, їх послідовність й основні ознаки, назви місяців, дні тижня; основні види дерев, квітів, розрізняти домашніх і диких тварин, орієнтуватися в часі, просторі, найближчому оточенні. Також сюди віднесемо і певні вміння та навички розумової діяльності – рахувати, правильно тримати олівець або ручку тощо.
Мотиваційна готовність – це бажання школяра прийняти нову для нього соціальну роль, бажання вчитися, позитивно ставитися до навчання, школи, прагнення йти до школи. Для цього важливо, щоб школа подобалася своєю діяльністю – навчанням.
Емоційно-вольова готовність забезпечує регуляцію поведінки дитини, вміння стримувати свої надмірні емоційні прояви, що заважають навчальному процесу, а також долати труднощі, проявляти певну цілеспрямованість і наполегливість, довільність психічних процесів, навички самостійності, організованості, зосередженості тощо.
Комунікативна готовність (або соціальна) передбачає сформованість вміння спілкуватися з оточуючими – як з іншими дітьми, так і з дорослими. Це вкрай важлива складова, наявність якої зумовлює психологічний комфорт дитини, що йде до школи і тому вільно почувається в класі – знає, що її люблять, з нею хочуть дружити, спілкуватися на перервах, тобто приймають, визнають, поважають. А це залежить від її комунікативних та особистісних якостей.
Це основні складові психологічної готовності до навчання у школі.
Рівень розвитку психологічної готовності дитини до шкільного навчання є дуже важливим показником і тому практичним психологом в ЗДО проводиться дослідження психологічної готовності дітей старшого дошкільного віку до навчання у школі. Індивідуальна діагностика рівня психологічної готовності (та окремих її елементів) дозволяє більш змістовно і продуктивно підходити до вирішення завдань, формування навчальної діяльності дитини, а отже, і подальшого її розвитку.
Кожна дитина індивідуальна, спостерігаючи, спілкуючись, граючи з дитиною, ви знайдете оптимальний баланс знань, умінь та навичок, що дозволять дитині почуватися у школі успішною.
«Бути готовим до школи вже сьогодні – не значить уміти читати, писати, рахувати. Бути готовим до школи – значить бути готовим усьому цьому навчитися».
Л.Венгер
