Булінг – це агресивна і вкрай неприємна поведінка однієї дитини або групи дітей по відношенню до іншої дитини, що супроводжується постійним фізичним і психологічним впливом.
Типовими ознаками булінгу є:
-
систематичність (повторюваність) діяння;
-
наявність сторін — кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі;
-
наслідки у вигляді психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страху, тривоги, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.
Як відрізнити звичайний конфлікт від булінгу:
Варто пам’ятати, що не кожен конфлікт є булінгом. Цькування — це тривалі, повторювані дії, а одинична сутичка між учасниками таким не може вважатися. Наприклад, якщо друзі посварилися та побилися чи діти разом весело штовхалися, але одна із них впала і забилася — це не вважається булінгом. Проте, якщо однолітки на чолі з булером регулярно насміхалися, принижували або ховали та кидали речі дитини, штовхали, не вперше нецензурно обзивали та били — потрібно негайно діяти.
Ознаки того, що дитина потерпає від булінгу:
-
Дитина має відмінну рису, незвичайна зовнішність (заїкається, інвалідність, особливості конституції, зовнішні ознаки).
-
Ви помітили синці на тілі дитини, походження яких вона не може пояснити.
-
У дитини мало чи зовсім немає друзів, має складнощі спілкування.
-
Часто є останньою, кого запросили в гру або команду.
-
Дитина почала часто приходити до дому в брудному розірваному одязі.
-
Ви помічаєте, що у дитини частіше за звичай ламаються іграшки, особисті речі.
-
У дитини прояви саморуйнівної поведінки (само травмування).
Що батькам треба знати і робити, якщо ваша дитина – жертва:
-
Не панікуйте, не лайте дитину і не дорікайте: «Я ж тобі казав…».
-
Не треба тут же забороняти дитині спілкуватися з друзями. Спочатку розберіться в ситуації.
-
Подаруйте дитині свій час та підтримку. Слухайте та визнавайте її почуття.
-
Разом з дитиною пограйте в рольову гру, аби проговорити, як вона сама може протидіяти зловмисникам у різних ситуаціях.
-
Запитайте, яка саме допомога потрібна дитині, запропонуйте свій варіант вирішення ситуації. Поясніть дитині, до кого вона може звернутися за допомогою у разі цькування (вихователь, помічник вихователя, старші діти…).
-
Повідомте керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася. Підтримайте дитину в налагодженні стосунків з однолітками та підготуйте її до того, що вирішення проблеми булінгу може потребувати певного часу.
Найчастіше жертвами булінгу стають діти, які є «інакшими» (наприклад, з певними фізичними вадами або з іншого соціального середовища)
Що робити, якщо ви стали свідком булінгу:
-
Втрутитися і припинити цькування — булінг не слід ігнорувати.
-
Зайняти нейтральну позицію в суперечці — обидві сторони конфлікту потребують допомоги.
-
Пояснити, які саме дії вважаєте булінгом і чому їх варто припинити.
-
Уникати в спілкуванні слів «жертва» та «агресор», аби запобігти тавруванню і розподілу ролей.
-
Повідомити керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася, і вимагати вжити заходів щодо припинення цькування.
Ситуації з фізичним насильством потребують негайного втручання.
Ознаки того, що дитина булить:
-
Ваша дитина імпульсивна, дратівлива, домінування емоцій.
-
Дитина потерпала від насильства або була свідком насильства по відношенню до будь-кого з членів родини.
-
Вашій дитині подобається самостверджуватися і керувати (маніпулювати іншими дітьми в іграх)
-
Дитині не подобається підкорятися правилам, віддає перевагу насильству для вирішення проблем.
-
Дитина занадто розбірлива у спілкуванні.
-
Ви помічаєте, що ваша дитина отримує задоволення від висміювання або бійок з іншими дітьми.
-
Дитина занадто категорична, розділяє світ на чорне і біле.
-
Дитина легко переходить на негативні судження або дії по відношенню до інших.
-
Ви помічаєте, що у дитини нестабільні стосунки із друзями.
Що батькам треба знати і робити, якщо ваша дитина – кривдник:
Час з’ясувати, чому він так діє? Може, прагне вашої уваги? Уважно вислухайте дитину, з повагою поставтеся до її слів.
-
Поясніть дитині, що її дії можуть бути визнані насильством, за вчинення якого настає відповідальність.
-
Вчіть дитину емпатії та поваги до інших людей.
-
Чітко і наполегливо попросіть дитину припинити таку поведінку, але не погрожуйте обмеженнями і покараннями. Повідомте їй, що будете спостерігати за її поведінкою. Будьте жорсткими у тому, що ця поведінка – неприйнятна.
-
Зверніться до практичного психолога і проконсультуйтеся щодо поведінки своєї дитини під час занять — агресивна поведінка і прояви насильства можуть бути ознакою серйозних емоційних проблем.
